ПОЗДОРО́ВШАТИ, аю, аєш. Док. до здоровшати. Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 230); [Кряж:] За цих два місяці, що ми тут, то я аж той… ніби поздоровшав (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 228); * Образно. — Віриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюсь тепер: як міг до такої ганьби.. дожитись? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 337);
// Одужати від хвороби; поправитися. [Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Марко Кропивницький, IV, 1959, 347).
ПОЗДОРОВШАТИ
Тлумачення слова