ПОЗАВИДУВАТИ, ую, уєш. Док. до завидувати. А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Панас Мирний, I, 1949, 251); — Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); Хай хтось навіть в золотій кам’яниці, як жар-птиця, сидить, а він [Тимофій] і на це не позавидує (Михайло Стельмах, II, 1962, 29).
ПОЗАВИДУВАТИ
Тлумачення слова