ПОЗАВУ́ШНИК, ПОЗАУ́ШНИК, а, чол., діал. Ляпас. Рівночасно залунав дворазовий різкий ляск. Се були два грімкі позаушники, якими пан староста почастував громадського начальника в одну й другу щоку (Іван Франко, III, 1950, 239); * Образно. Від наших суддів, наших друзів-критиків ми вимагаємо не хвальби й не позавушників, а глибокого аналізу творів, знання і розуміння історичного процесу української літератури (Літературна газета, 17.III 1959, 4).
ПОЗАВУШНИК
Тлумачення слова