ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. — Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 212); Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м’ячем так, аж іскри посипляться з очей (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 132); — Ой-ой-ой! — закричав другий, бо хтось його порядно позауш утяв (Лесь Мартович, Тв., 1954, 131).
ПОЗАВУШ
Тлумачення слова