ПОЗАВГОРІ́ДНО, присл., діал.
1. у сполуч. із сл. іти, піти, їхати і т. ін. Кружним шляхом, стороною; городами, а не вулицею.
2. у сполуч. із сл. говорити, казати і т. ін., перен. Не прямо; натяками. — Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно (Словник Грінченка).