ПОЗАТОРІШНІЙ

ПОЗА́ТОРІШНІЙ, я, є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік. Вуйні трави і запашні квіти ховали сліди, позаторішніх боїв (Яків Качура, Вибр., 1953, 146);
//  Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.). І треба ж, на біду, позаторішню весну Його [Мірошника] лихий поніс чогось за Десну (Євген Гребінка, I, 1957, 69);
//  Який залишився, зберігся з позаминулого року. [Писар:] А свячена вода єсть у вас? [Завада:] Аякже! А для бджіл держу ще позаторішню (Марко Кропивницький, I, 1958, 413); Літак приземлився просто в полі біля величезної скирти позаторішньої соломи (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 8);
//  Той самий, що й позаторік, позаминулого року й раніше; давній. На чім [базарі] було кілька рундуків із красним крамом та позаторішньою сухою таранею (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 97).
♦ Позаторішні вишкварки — щось не варте уваги, незначне, непотрібне. — Толкуються [говорять]! Про що толкуються? Про позаторішні вишкварки!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 229).