ПОЗА́ТОРІК, присл. У позаминулому році; два роки тому. Сліпі лірники сиділи; По шелягу брали І ту саму грали, Що й позаторік (Тарас Шевченко, II, 1953, 79); Юрко дивиться на посаджену позаторік яблуню (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 6).
Від позаторік — з позаминулого року. Антосьо зоставсь у хаті сам та й задумався і все пригадав, що думав, що робив ще від позаторік (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 171).
ПОЗАТОРІК
Тлумачення слова