ПОЗАРОСТАТИ, ає, аємо, аєте. док.
1. Вкритися якою-небудь рослинністю (про все або багато чогось; у багатьох місцях). Позаростали стежки, доріжки, Де походили козакові ніжки (Павло Чубинський, V, 1874, 261); Клумби з квітами позаростали бур’яном (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 242); Цілий день чистив [Антін] поле. Геть усе ялівником позаростало (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 38);
// безос. Посередині того залива [затоки] було плесо, а з берега позаростало очеретом, рогозом (Олекса Стороженко, I, 1957, 397).
♦ Вуха позаростали кому, у кого — оглух, не чує хто-небудь. Утішаюся тільки тим, що той голос, натрапить на кого такого, кому ще вуха не позаростали, а тільки мало людського слова чули, то й не привикли до нього (Леся Українка, V, 1950, 58); Позаростав шлях терном; Позаростали шляхи тернами див. терен; Стежки позаростали до кого — перестали відвідувати кого-небудь, спілкуватися з кимсь, забули когось. Що ж, рідні та куми В пожежі помогли? Не дуже: родичі його й не пізнавали, — До Прокопа й стежки в бур’ян позаростали! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 131).
2. Вкритися волоссям (про всіх або багатьох; про руки, ноги, обличчя, голови). Здорово втомились [учасники експедиції] в цьому плаванні, почорніли, бородами позаростали (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 198); Руки позаростали волосом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 260).
3. розм. Гоячись, затягтися шкірою; зарубцюватися (про рани, виразки і т. ін.).