ПОЗАПИРАТИ 1, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Заперти, замкнути на замок, засув і т. ін. все або багато чого-небудь. Сидільні [прикажчики] позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати.., усі ж то лавою йдуть… куди ж то? На Ганчарівку (Квітка-Основ’яненко, II, 1950, 310); Погасив у канцелярії світло; позапирав вікна, двері, — пішов (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 185); А Іван порадив їм: — Коли чорти зайдуть у бочки, то ви позапирайте їх колодицями [колодками] й позамикайте (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 184).
2. Заперти, замкнути в якомусь місці, приміщенні всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Зібравши всіх [Чіпку, Лушню, Пацюка, Матню] докупи, голова поміркував з писарем та й позапирали їх у чорну (Панас Мирний, I, 1949, 291).
ПОЗАПИРАТИ 2, аю, аєш, док., перех. Запрати все або багато чого-небудь.