ПОЗАПИ́РАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позапирати1, Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (Іван Франко, VII, 1951, 120);
// позапирано, безос. присудк. сл. [Павло:] Хіба не можна хапнуть [цукор].3 [Горни на:] Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано (Марко Кропивницький, II, 1958, 239); — Нічого ані купити, ані тобі продати — хіба з-під поли, .. Все позамикано, позапирано (Василь Еллан, II, 1958, 7).
ПОЗАПИРАНИЙ
Тлумачення слова