ПОЗАМИ́КУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позамикувати. Округ стола стільчики сідати, попід стінами шафи високі позамикувані, ряд вікон на улицю — та й усе (Марко Вовчок, I, 1955, 373);
// позамикувано, безос. присудк. сл. Якось бувши в однім районі, я звернув увагу, що клуби по селах здебільша позамикувано (Остап Вишня, II, 1956, 366).
ПОЗАМИКУВАНИЙ
Тлумачення слова