ПОЗАМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позамітати. В ярузі, над позамітаними снігом хатами, піднімаються сиві стовпи диму (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 293);
// позамітано, безос. присудк. сл. На обійстю було чисто й позамітано, як на току (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 151); У кімнаті було чисто позамітано (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 6).
ПОЗАМІТАНИЙ
Тлумачення слова