ПОЗАЛА́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позалатувати;
// у знач. прикм. Чумарчина в дірках на йому, картуз аж рудий — виношений такий, — коліна позалатувані, чоботи стоптані… (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 3).
ПОЗАЛАТУВАНИЙ
Тлумачення слова