ПОЗАКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закінчити за кілька прийомів, у різний час (усе або багато чого-небудь; про всіх або багатьох). — А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (Олександр Довженко, III, 1960, 483); [Яків:] А ти мені теж дивись, редакторе! Пишіть словами красивими, ви ж десятирічки позакінчували (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 51); Позакінчувати розпочаті справи.
ПОЗАКІНЧУВАТИ
Тлумачення слова