ПОЗАХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.
1. Зайти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Гості позаходили до хати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 152);
// розм. Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях, викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.). Я почав розтирати сльози кулачками і відчув, як в очі зайшла сіль, позаходила і у виразки на щоках (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 28).
♦ Зашпори позаходили див. зашпори.
2. тільки 3 ос., перен., розм. Заслатися або наповнитися чим-небудь (звичайно про очі). Очі позаходили сльозами.