ПОЗАГАНЯТИ, яю, яєш і ПОЗАГОНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний, I, 1949, 130); [Хая (гука в двері):] Позагонь усю птицю у закути та позамикай! (Марко Кропивницький, V, 1959, 267).
♦ Позаганяти (позагонити) на той світ — те саме, що Загнати у могилу (на той світ і т. ін.) (усіх або багатьох) (див. заганяти 1). — Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. Та все сапкою… Не впораємось, Павлушо, а жінок і дівчат позаганяємо на той світ (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 375); Дід знову забалакав, наче сам до себе: — Ще мало людей забили, на той світ позагонили? (Панас Мирний, II, 1954, 62).
2. Загнати кудись далеко всіх або багатьох;
// безос. — Хіба на них розсердишся? ..А ще ж — сиротята. Либонь усі будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини… Голодом позагонило… (Андрій Головко, I, 1957, 248).
3. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). — Не позаганяйте коней, хай частіше перепочивають (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 336).
4. розм. Глибоко застромити, вбити в що-небудь з розгону, з силою все або багато чогось.
5. фам. Продати, збути все або багато чого-небудь.