ПОЗАЧИ́НЮВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позачинювати. Віконниці в будинках були щільно позачинювані (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 390);
// у знач. прикм. Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається… (Марко Вовчок, I, 1955, 218).
ПОЗАЧИНЮВАНИЙ
Тлумачення слова