ПОЗАБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позабивати. Вимахуючи.. руками і спотикаючись на позабивані стовпці, тінню пересувався кошлатий силует (Степан Васильченко, II, 1959, 10); Вікна позабивані онучами, стріха латана (Мирослав Ірчан, I, 1958, 330);
// позабивано, безос. присудк. сл. Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз — ось-ось (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 149); Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята (Микола Зеров, Вибр., 1966, 258).
ПОЗАБИВАНИЙ
Тлумачення слова