ПОЗАБИРА́ТИСЯ, аємося, аєтеся. док.
1. Проникнути, зайти, залізти куди-небудь (про всіх або багатьох). — Позабираються [Христя і Мар’я] до панича в хату! Чого? — гримала Пистина Іванівна (Панас Мирний, III, 1954, 205); Позабиравшись в спорожнілі аудиторії на факультетах, сидять над конспектами студенти (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 3).
2. Піти, поїхати звідкись, куди-небудь (про всіх або багатьох). Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір’ю і муркотів дуже жалібно (Іван Франко, IV, 1950, 82).