ПОЗАБИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позабирати. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (Іван Франко, III, 1950, 168);
// позабирано, безос. присудк. сл. Скриня розкрита, і не тільки дукачі, а й керсетки, і вишиті сорочки, і полотно — все.. позабирано (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16).
ПОЗАБИРАНИЙ
Тлумачення слова