ПОВЗУНО́К, нка, чол.
1. розм. Той, хто ще не вміє ходити, пересувається поповзом (про дітей). Я сидів усе на тій же зеленій тахті, мій партнер — у незручному дерев’яному кріслі, схожому на загородку для повзунків (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 82).
2. тільки мн. Одяг для немовлят (у вигляді штанців із галейками й панчішками). Що ж до штанів, то на якомусь етапі їх робили суцільними — від пояса до п’ят. Вони були схожі на повзунки для немовлят (Наука і життя, 3, 1967, 51).
3. техн. Те саме, що повзун 2. При пересуванні повзунка потенціометра змінюватиметься анодна напруга діода (Основи радіотехніки, 1957, 13).