ПОВИТИРАТИ, аю, аєш, док., перех. Витерти все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. [Гільзе:] Дай, я тобі трохи пучки повитираю, а то вовну салом заялозиш, (Леся Українка, IV, 1954, 246); Онися.. повитирала образи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 34); Повитирати склянки;
// Стерпти, змахнувши, прибрати, знятн що-небудь (у багатьох місцях). Повитиравши сльози,.. став питати [сотник] відьму (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 193); Тетяна з Мотрею.. повитирали пилюку на поличках (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 233).
ПОВИТИРАТИ
Тлумачення слова