ПОВИТОЧОК

ПОВИТО́ЧОК, чка, чол. Те саме, що повивач. Жаль мені тую дочку, Що покинула в повиточку (Павло Чубинський, V, 1874, 665).
 З повиточку — змалку, з пелюшок, з раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Любов Яновська, I, 1959, 391).