ПОВИТЯГАТИ, аю, аєш і ПОВИТЯГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Тягнучи, розтягаючи, збільшити в довжину все або багато чого-небудь.
2. Випрямити, вирівняти, простягти в якому-небудь напрямку (руки, шиї і т. ін.). Зі страху поприсідали [хлопці], повитягали до нього [Митруня] руки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 147); Хома Білоконь і Рева збігли на скіфську могилу і повитягали шиї, аж роти роззявились (Олександр Довженко, I, 1958, 79); Хлопці так повитягували голови, що мало не попадали у воду (Микола Трублаїні, I, 1955, 183).
3. Витягти звідки-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох. Він розчистив твань, повитягував довгі батоги куширу (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 28);
// Підняти знизу вгору, виволокти на щось. Роман, Юрко та Василь гаразд і самі повитягують вікна Плачинді на дах (Михайло Стельмах, I, 1962, 68);
// Дістати, вийняти звідки-небудь, із чогось. Він повитягав з казана.. ополоником зварену рибу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); Вони [фашисти] повитягали револьвери і щось поміж себе сказали не по-нашому (Юрій Яновський, I, 1954, 46);
// розм. Украсти, непомітно вийнявши з чого-небудь. — Нехай же тепер усі, увесь світ знає, навіщо, чого і від чого повитягала ти з льоху всі кислиці (Любов Яновська, I, 1959, 37);
// безос. — Аби з них повитягало жили, як стягли такий штраф, — бідкалася мати (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 16).
4. Вибрати, видалити з чого-небудь усе або багато чогось через всмоктування, висмоктування, за допомогою протягу і т. ін. Земля.. зараз уся порозтавала, та усе ж то — уранці туманцем, удень сонечком, а увечері морозцем — повитягувало з неї усю сирість (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 123).
5. перен. Спонукати вийти звідки-небудь усіх або багатьох. Вість, що вернувся пастух із виставки, повитягала всіх із хати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 306).
6. перен. Примусити віддати, виманити, видурити все або багато чого-небудь.
♦ Повитягати [всі, чимало] жили (жил) див. жила 4.