ПОВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до повиснути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 236).
2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 450); Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квітки [гірчака] зібрані в повислі .. волоті (Лікарські рослини.., 1958, 93).