ПОВИПИХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Випхати звідкись усіх або багатьох, усо або багато чого-небудь. Вона була зла на гостей і була ладна повипихать їх усіх з зали (Нечуй-Левицький, I, 1956, 630); Забитих фашистів повипихали [бійці] в вікна на вулицю (Юрій Яновський, II, 1954, 137);
// перен. Змусити всіх або багатьох залишити роботу, місце перебування і т. ін. [Андрій:] Отеє так ми поміж собою, зібравшися, рахували та й замишляли, як би нам усім на ворогів своїх одностайно стати, рідну землю свою до себе єднати, а недовірків із її повипихати (Микола Костомаров, I, 1967, 160).
2. перен. Віддати (заміж) усіх або багатьох. Повипихати дочок заміж.