ПОВИПАДА́ТИ, ає, аємо, аєте, док. Випасти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Тією [кінською] волосінню ластівка малят прив’язує, щоб не повипадали з гнізда (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 40); В неї повипадали зуби, й вона все ремствувала та допікала, що й паляниці тверді, й пироги не пухкі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 209).
♦ Повипадати з голови — забутися (про все або багато чого-небудь). — В мене вже все повипадало з голови, що ти [мені] читав (Нечуй-Левицький, III, 1956, 89).
ПОВИПАДАТИ
Тлумачення слова