ПОВИКОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось. — Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301); [1-й повстанець:] Вам легше, бо йшли доріжкою просто з села. А ми блудили лісом, мало очей не повиколювали (Мирослав Ірчан, I, 1958, 54).
♦ [Темно,] хоч очі повиколюй — те саме, що [Темно,] хоч око виколи (див. виколювати).
2. Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях. Признався мені Адаменко, що вони хотіли собі на лобах повиколювати зорі (Юрій Яновський, II, 1958, 247).
3. Заколоти, вбити всіх.