ПОВИДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Видовбати все або багато чого-небудь. Знайшов [Чіпка] ножа, зліз на стілець, та й повидовбував очі в образа! (Панас Мирний, II, 1954, 51).
2. діал. Виклювати все або багато чого-небудь. Хлопці, притримавши коней, мовчки подивились на те місце під могилою. Тут би їм гайвороння сьогодні вже й очі повидовбувало… (Олесь Гончар, II, 1959, 71).