ПОВТОРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОВТОРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПОВТОРИТИСЯ, торюся, торишся, док.
1. Звучати, бути написаним знову, ще раз. Тихенький стук у двері. Річард спочатку не вважає. Стук повторюється (Леся Українка, III, 1952, 89); Одні й ті ж слова і фрази безліч разів повторювалися на одній і тій же сторінці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 494); Очі світилися радістю, на обличчях сяяв усміх, а десь там тоскливо [тоскно] повторялося: — Чому пройшло? Чому не вернеться?.. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 62); Свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290).
2. Бувати, траплятися, відбуватися і т. ін. знову, ще раз. Припадки, що були у мене перше щовечора, потім через день, останніх три-чотири дні вже не повторюються (Леся Українка, V, 1956, 227); Улюблені в селі людські ймення так часто повторювалися в кожнім домі, що можна було подумати: одну половину села складають Марії і Параски, а другу — Василі і Григорії (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 28); Тут [у гімназії] з мужицьким сином повторяється та ж сама історія, що і в нормальній школі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); Захопивши бланки, далі вже порядкували [делегати з’їзду] самі. Те ж саме повторилося другого дня (Андрій Головко, II, 1957, 432).
3. Повторювати свої слова, вчинки і т. ін. Граючи безліч різних за характером і значенням ролей, Кропивницький ніколи не повторювався (Минуле українського театру, 1953, 35); Лети ж, моя поезіє, вперед і звуків рій навій моїй ти лірі, щоб був він [К. Є. Вороілилов], як живий, — не силует, не повторитись щоб ні в якій мірі (Володимир Сосюра, II, 1958, 324).