ПОВТО́Р, у, чол.
1. Те саме, що повторення. — Я не хочу завдавати собі душевних мук, — тоном механічного повтору одмовила Марія (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 132); Для уникнення зайвих повторів, для зручності користування [бібліографічним покажчиком] краще всі рецензії подавати після опису рецензованої праці (Радянське літературознавство, 4, 1965, 91); Повтор підмета, вираженого іменником, в творах Шевченка зустрічається переважно в називних реченнях (Курс. іст. укр. літ. мови, I, 1958, 251).
2. Художній прийом, який виявляється у повторенні в певній послідовності однакових звуків, слів, фраз і т. ін. Надаючи великого значення музичності мови, Коцюбинський вдавався до алітерацій, асонансів.., звукових анафор та повторів (Літературна Україна, 26.IV 1963, 2); Будь-який словесний, фразовий чи звуковий повтор у художньому тексті ритмізує його (Радянське літературознавство, 6, 1966, 46).