ПОВТІШАТИ, аю, аєш. док., перех. Утішати якийсь час. Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну — біжить довідатись. Побалакає-повтішає (Панас Мирний, I, 1954, 230); Посумує [Настя] часом, що живе в самотині, повтішає себе думкою.. про панича, та й ніхто про те не знає (Степан Васильченко, I, 1959, 220).
ПОВТІШАТИ
Тлумачення слова