ПОВТІКАТИ 1, аємо, аєте, док. Утекти (про всіх або багатьох). — Які не повтікали ляхи, то усіх забили [козаки] (Олекса Стороженко, I, 1957, 395); Сюди [в Доростол] повтікало багато людей з-над Дунаю (Скл, Святослав, 1959, 565); * Образно. Слова повтікали з його пам’яті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 18).
ПОВТІКАТИ 2, ають. док., рідко. Витекти (про все або багато чого-небудь). Пули річки — повтікали (Словник Грінченка).