ПОВСТЯ́НИКИ, ів, мн. (одн. повстяник, а, чол.). Зимове взуття з повсті; валянки. — Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг (Панас Мирний, IV, 1955, 355); Гнат дістав з-під лави пару повстяників, кинув їх услід за босою Марією в сіни (Петро Панч, В дорозі, 1959, 44).
ПОВСТЯНИКИ
Тлумачення слова