ПОВСКАКУВАТИ, уємо, уєте, док.
1. Вскочити (про всіх або багатьох). Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат, а затим повскакували у хатку на піч (Марко Вовчок, I, 1955, 293); Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну, але ті вже повскакували в кузов (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 128).
2. Схопитися з місця, підхопитися (про всіх або багатьох). Писарчуки.. повскакували з-за стола (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38); Ми повскакували й кинулися в кінець тераси, звідкіля було видно двір за рогом будинку (Юрій Смолич, I, 1947, 142).