ПОВОЗИТИ, вожу, возиш, док.
1. перех. Возити кого-, що-небудь якийсь час. — Що ж усе танцювати та танцювати, — крикнула одна реготуха: — якби ви нас, дяче, повозили ще! (Панас Мирний, II, 1954, 194).
У решеті повозити див. решето.
2. неперех., чим, розм. Совати чимсь по якій-небудь поверхні якийсь час. Молодиця повозила руками, налапала свиту й кинула на Василину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 101); Хтось бере до рук рубанка і, повозивши ним по дубовій планці, кидає його й лагодить фуганок (Юрій Яновський, II, 1958, 140).
3. перег. Звезти все або багато чого-небудь. Повозив усі снопи з поля (Словник Грінченка).