ПОВО́ЗКА, и, жін. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови. Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Панас Мирний, IV, 1955, 323); Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку, бо одно, що надворі спека й порохи, а друге, що чоловік її може бути п’яний (Лесь Мартович, Тв., 1954, 256); Чотириколісна повозка з юртою.
ПОВОЗКА
Тлумачення слова