ПОВОРКОТАТИ, очу, очеш і ПОВОРКОТІТИ, очу, отиш, док.
1. Воркотати, воркотіти якийсь час.
2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати. Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Іван Франко, I, 1955, 89).