ПОВОЛОЧИТИ, лочу, лочиш, док., перех.
1. Те саме, що поволокти.
♦ Поволочити по тюрмах, заст. — тримати якийсь час в ув’язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої. — Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 382).
2. Розпушити бороною зорану землю до або після сівби.
3. Волочити якийсь час. Вліпив [Паллант] такого макогона, Що пан Галес шкереберть став. Паллант, його поволочивши, Потім на горло наступивши, Всього ногами потоптав (Іван Котляревський, I, 1952, 257).