ПОВО́ЙНИК, а, чол. Старовинний російський головний убір, перев. заміжніх селянок, у вигляді пов’язки, яку надівали під платок. Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне.. волосся (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 297).
ПОВОЙНИК
Тлумачення слова