ПОВОДА́ТАР, я, чол. Те саме, що поводир. Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: чи перекупки з коробками, чи москаль з квасом, чи сліпці з поводатарем.., — нікому нема розбору (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 19); Нагайками розганяли [жовніри] чигиринців, шукали другого кобзаря та їхнього поводатаря (Іван Ле, Наливайко, 1957, 452); Між ними [хлопцями] один був вищий од усіх цілою головою: то був їх поводатар (Нечуй-Левицький, I, 1956, 335).
ПОВОДАТАР
Тлумачення слова