ПОВОДА́Р, я, чол. Те саме, що поводир. Там лірник сидів собі долі, — край нього Поводар, хлоп’ятко малеє (Леся Українка, I, 1951, 345); * Образно. [Борис:] Я буду твоєю ненею, твоїм поводарем! (Марко Кропивницький, I, 1958, 396).
ПОВОДАР
Тлумачення слова