ПОВНИТИ 1, ню, ниш, недок., перех. Те саме, що наповняти. Мене по вінця щастя повнить нині (Микола Бажан, Роки, 1957, 254); По щирості — жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (Максим Рильський, II, 1956, 101).
ПОВНИТИ 2, ню, ниш, недок., перех., діал. Виконувати (службу, обов’язки тощо). Свій обов’язок варення кави повнила [Маруся] вже без сердечної тривоги (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); — Я прийшла подивитись, як ви службу повните, — мовила вона [до вартових] (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 102).