ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Ольга Кобилянська, I, 1956, 368); І враз — заглушаючи всю метушню і ґвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Юрій Смолич, II, 1958, 36).
ПОВНОЗВУЧНИЙ
Тлумачення слова