ПОВНОВИ́ДИЙ, а, е. Який має повне обличчя. Стала наша Оксана і здорова, і повновида, і рум’яна, як була (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 444); На її повновидому обличчі грала щаслива усмішка (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 48); * Образно. Виплив із-за хмар повновидий місяць (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 441).
ПОВНОВИДИЙ
Тлумачення слова