ПОВНОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має повне тіло; товстий, огрядний. Важкий, повнотілий був князь чоловік (Павло Грабовський, I, 1959, 303); Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 317).
ПОВНОТІЛИЙ
Тлумачення слова