ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. — Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густавові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (Іван Франко, III, 1950, 75); Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 143).
ПОВНОПРАВНИЙ
Тлумачення слова