ПОВНОЛИ́ЦИЙ, я, є. Який має повне лице; повновидий. Повнолиций, як місяць (Номис, 1864, № 8572); Безсонні очі Лозового дивилися стомлено, на обох щоках прорізалися глибокі борозни, як буває це в повнолицих людей, що раптом худнуть (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 390).
ПОВНОЛИЦИЙ
Тлумачення слова