ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. — Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Лесь Мартович, Тв., 1954, 449); — Хочу тобі сказати в цю хвилину нашої розмови, яким би хотів бачити тебе, коли ти виростеш, станеш повнолітнім (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 29).
ПОВНОЛІТНІЙ
Тлумачення слова