ПОВНОКРО́ВНИЙ, а, е.
1. Який має добре здоров’я і квітучий вигляд. Журба стоїть, ніби й не чує запрошення сісти. Стоїть, як дуб, непокірний, повнокровний, гордий (Григорій Епік, Тв., 1958, 546); Це був повнокровний чолов’яга середнього віку, із спокійним обличчям, випещеним русявим усом (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 4).
2. перен. Змістовний, насичений, багатий враженнями, подіями і т. ін. З гордістю бачиш, якою повнокровною, багатою тематично і художньо є наша поезія (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 40); Повнокровне життя;
// Який повно відбиває риси кого-, чого-небудь. Проблема створення живого, повнокровного образу великого Кобзаря ще стане предметом уваги багатьох дослідників (Радянське літературознавство, 3, 1966, 52).